Тож звертаємо увагу роботодавців на те, що згідно з ч. 1 ст. 492 КЗпП про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше, ніж за два місяці. З метою уникнення будь-яких претензій зі сторони працівника щодо несвоєчасного повідомлення про майбутнє скорочення, роботодавець повинен мати докази, що працівника було повідомлено про відповідне скорочення за два місяці.
У зв’язку з цим, попереджати працівника про наступне вивільнення доцільно у письмовій формі.
Збіг двомісячного строку, встановленого ст. 492 КЗпП, починається з наступного дня після ознайомлення.
Чинне законодавство не передбачає виключення зі строку попередження працівника про наступне вивільнення (не менш ніж за 2 місяці) часу знаходження його у відпустці або тимчасової непрацездатності.
Одночасно з попередженням про звільнення у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації (частина 3 ст. 492 КЗпП).
Тобто, власник або уповноважений ним орган зобов’язаний пропонувати працівнику вакансії, які були на день попередження про звільнення, а також вакансії, які з’являються протягом 2 місяців і які відповідають його професії та кваліфікації (рівнозначні нинішній посаді або нижчі).
При цьому, власник або уповноважений ним орган не зобов’язаний пропонувати працівнику посаду вищого рівня, можливість призначення на такі посади визначається загальними правилами про комплектування кадрів, які діють на підприємстві.
Слід зауважити, що звільнення з підстав скорочення чисельності або штату працівників допускається, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу (частина 2 ст. 40 КЗпП).
За порушення законодавства про працю роботодавці несуть відповідальність згідно зі ст. 265 КЗпП та ст. 41 Кодекс України про адміністративні правопорушення.
За матеріалами Південно-Східне міжрегіональне управління Держпраці
