Одним з безумовно пріоритетних питань, які постійно знаходяться в зоні уваги ФРУ є питання балансу між збереженням економічного потенціалу України та забезпеченням її обороноздатності. Це вкрай непросте завдання, де кожне рішення безпосередньо має практичний вплив на життя нашої країни.
На сьогодні неможливо виокремити жодний регіон, де був би відсутній взаємозв’язок між економічною діяльністю підприємств та мобілізацією населення, втім особливої уваги заслуговують так звані «прифронтові території».
По суті, «прифронтові території», це території, які виконують своєрідну роль буферу між зоною бойових дій та умовно мирним життям, перебуваючи у безпосередній близькості до лінії фронту. В силу свого розташування, ці території є мішенню для постійних обстрілів ворогом, при цьому з цих же причин вони є просто беззахисними. Саме тому населення з населених пунктів, розташованих в таких зонах, невпинно скорочується з кожним днем.
Разом з тим, в цих зонах розташовані десятки українських підприємств, які об’єктивно не можуть бути релоковані у будь-яке інше місце України через свої глобальні розміри та фізично непорушне устаткування і обладнання. І ці підприємства продовжують працювати та сплачувати податки до бюджетів усіх рівнів України, забезпечуючи тисячі робочих місць та підтримуючи не лише працівників та членів їх сімей, а й забезпечуючи регіони присутності соціально-економічною стабільністю, а Сили оборони України необхідною підтримкою та допомогою.
Зважаючи на необхідність збереження робітників на підприємствах, компанії вживають усіх можливих зусиль для збереження працівників на їх робочих місцях як в безпековому плані (додатково до звичайних стаціонарних зон укриття прямо в цехах підприємств встановлюються мобільні бетонні комплекси-укриття), так і шляхом збільшення рівня їх фінансового забезпечення, а також вживають заходів з підтримки населених пунктів, у тому числі, допомагають з відновленням пошкодженої інфраструктури.
При цьому, заміщення чоловіків жінками у значній кількості компаній є вкрай ускладнено через специфіку роботи, наприклад, гірничо-металургійного комплексу та машинобудівної галузі.
Діяльність підприємств у прифронтових регіонах з кожним днем наближається до критичної межі, коли компанії будуть змушені припинити свою роботу через фактичний брак кадрів. А це – без перебільшення мільярдні надходження до бюджетів України.
Вважаємо, що одним з принципових важелів, які допоможуть зберегти велике промислове виробництво, розташоване у прифронтових зонах, а отже і в цілому зберегти внесок цього виробництва в національну економіку України, є розширення переліку підприємств, до яких не застосовуються обмеження щодо кількості військовозобов’язаних, які підлягають бронюванню підприємствами, що знаходяться у прифронтових територіях, визнані територіями, на яких ведуться (велися) бойові дії.
Закликали Мінекономіки ініціювати перегляд відповідних положень Порядку бронювання військовозобов’язаних під час воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 червня 2024 р. № 650 «Деякі питання бронювання військовозобов’язаних під час воєнного стану». Надали запропоновану редакцію змін.
Зі свого боку готові до участі в узгоджувальних консультаціях та експертному обговоренні з метою якнайшвидшого внесення відповідних змін до згаданої постанови.
